Зйомка північного сяйва – була основною метою поїздки на зимові Лофотенські острови. Кілька місяців обирали куди саме їхати. Відкинувши усі найпопулярніші локації, зупинили свій вибір на Austnesfjorden – довгий фйорд, який майже навпіл розрізає острів Austvågøya.
Чому саме Austnesfjorden?
Лофотени – однозначно чудове і дуже гарне місце. Та на вибір нашої точки зйомки впливало багато чинників.
- основні ракурси мали б мати вид на північ, де найбільша ймовірність побачити Аврору (північне сяйво), хоч це і не є обов’язковим правилом. Спалахи можуть бути будь-де на небі, та побачити їх з північної сторони шансів все ж більше.
- вода та наявність фотогенічного узбережжя з гарним заднім та переднім планом.
- можливість встановити намет
- локація, яка б дозволила багато ходити навколо табору та шукати різноманітні ракурси. В ідеалі – змога залізти десь і наверх
- відстутність довгого чи складного треку. Ми везли з собою харчів, одягу та спорядження на 12 днів перебування у наметі зимою. З таким вантажем не дуже багато походиш зимовими горами.
Austnesfjorden відповідав всім цим критеріям. Із неделоків – відсутність на передніх планах сонячного світла, яке затуляли високі гори. Але ми пожертвували денним світлом в користь нічних зйомок. З рештою, освітленний передній план серед високих гір – це рідкість, на яку не завжди варто розраховувати.
Фотозйомка північного сяйва
Перший свій досвід зйомки цього захопливого явища я здобув в Ісландії. Тоді була осінь, кілька разів ми бачили гарне сяйво, та зняти добре його не вдалося. В умовах природи земля без снігу вночі виглядає майже чорною і погано експонується. Лише в Рейкявіку нам вдалося максимально насолодитися видовищем полярного сяйва та використати в якості переднього плану підсвічені міські об’єкти. Тому у Норвегію було вирішено їхати зимою. Березень є одним з найкращих місяців для спостереження за авророю, а за Полярним колом в цю пору ще повноцінна зима. До того ж, на початку весни світловий день вже довгий і маємо змогу роботи фотогрфії як зі світлом, так і вночі.
Сила спалахів північного сяйва може бути спрогнозована. Точність цих прогнозів не дуже точна, але вони завжди дарують надію. Ми користувалися двома сервісами, які пропонують прогноз на три дні:
- Aurora Forecast використовує шкалу від 0-9. Чим більша цифра, тим більше шансів побачити сяйво. Але це не просто сила спалахів. Шкала позначає, як далеко на південь можна буде побачити північне сяйвно. 2 для Лофотен цілком непоганий прогноз. В нас не було більше 3.
- Norway Lights більше просто показує прогноз по кількох регіонах Норвегії у вигляді картинок і дає рекомендації: Чекайте, Спробуйте, Рушайте. Пікторграми приблизно показують хмарніть та силу північного сяйва.
Жити в наметі біля точки зйомки може здатися зручним. Варто лише виглядати на вулицю і, як тільки почне спалахувати сяйво, робити кадри. Та на практиці не так все просто. Вдень спати нам не вдавалось, так як були зайняти торування стежок та пошуком ракурсів. Ввечері зйомка на заході сонця, потім одразу ж очікування Аврори. З настанням темряви втома дається взнаки, хочеться їсти та сховатися від морозу у теплий спальник. А коли ти опиняєшся у спальнику, то вилазити з нього не так то і хочеться. Ти вкторе за ніч виглядаєш з намету, нарешті бачиш бліде сяйво на півночі. Миттю вилітаєш з намету, біжиш, вивертаючі собі ноги в глибокому снігу, добігаєш до точки зйомки, а сяйва і слід зник.
Тому одного вечера я не покладався на таку метушю, і вирішив чекати на точці зйомки скільки стане сил. Для мене важливим було не просто зняти гарне небо, а зробити кадр з вдалою композицією. Складність полягає в тому, що не можна передбачити де саме буде сяйвно на небі.
Стояла ясна погода. Я фотографував на заході сонця та в сутінках. Тим самим визначив кілька ракурсів і для нічної зйомки. Коли стемніло, я встановив камеру і прочекав кілька годин. Безрезультатно. Втомився, зголоднів та пішов у табір вечеряти. Після короткого відпочинку, я вирішив знову йти на точку зйомку. На небі була дуже бліда полоса. Навіть на фото я не зміг однозначно визначти чи то полярне сяйво, чи якесь інше атмоферне явище. Але згодом воно почало розгоратися і вже стало видно чіткі зеленуваті спалахи на небі. Я наполегливо чекав, доки сяйво не з’явиться у потрібному місці задуманого кадру. Коли це сталося, я зробив зо два десятки кадрів з небом і вже вдома обрав найбільш вдалий кадр. Передній план фотографував окремим кадром зі значно довшою витримкою, щоб проекспонувалися деталі на темному камінні.
Вночі вітер стих і вода у фйорді стала гладкою та відзеркалювала гори та небо. Тут вже дійсно пощастило з погодними умовами! Загалом я працював з 17 вечора до 4 ранку, з коротким відпочинком.
Одного вечора погода почала псуватися і ми вирішили піти з пляжу та чекати на сяйво у таборі. Поки ми дійшли до намету, вітер став настільки сильним, що ледве не збивав нас з ніг. І саме в цей час Аврора розгорілася потужними спалахами по всьому небу. Перевіривши, чи цілий намет, ми почали шукати ракурси біля табору. Фотографувати було вкрай важко.
Об’єктив та параметри зйомки
Для зйомки аврори я використовував свій тилт-шифт 24мм (tilt-shift lens Nikkor PC-E 24mm f/3.5). Він не надто світлосильний, зате нахил лінзи дозволяє отримати різкість по всьому кадру (в певних умовах) на відкритій діафрагмі. До того ж якість на f/3.5 більше, ніж задовільна.
Вдома я визначив, які параметри об’єктива мені потрібно встановити, щоб при моїх сюжетах отримати максимальну глибину різкості. Розібратися в питанні як працює тилт-шифт об’єктив мені допомогли матеріли фотографа Тіма Паркіна, а саме його стаття у журналі OnLandscape та застосунок автора, який наглядно демонструє роботу лінзи.
Інколи, під час зйомок я захоплювався процесом та був не надто уважним і забував, що об’єкти, які знаходиться значно нижче моєї точки зйомки, будуть не в зоні різкості. Тобто, фотографуючи з виского горба, я отримував нерізький середній план, щоб був нижче мене.
Щодо параметрів камери, то тут варіантів не дуже багато. Для зйомки неба я виставляв ISO 6400, щоб витримка була в межах 8-15 секунд. Землю фотографував другим кадром з меншим значенням ISO та довшою витримкую. Завдяки нахилу лінзи, я зміг обійтися без додаткових кадрів для фокус-стекінгу.
Далі буде. Дякую за увагу!
Норвегія, Лофотени
Березень, 2020