З регіону Рача-Лечхумі та Квемо Сванеті ми здолали чималий шлях, щоб доїхати до Сванетії. Тут починалась друга частина нашої подорожі – підйом до озер Корульді.
З Ельвірою Подолінською ми вже подолали не одну сотню кілометрів в подорожах, гірських походах та на фотозйомках. В цьому пості представлені також і світлини Елі.
Местія
Амбролаурі – Кутаїсі – Зугдіді – Местія. Таким був ланцюжок нашого переїзду. В Местії ми без проблем влаштувались в одному з чисельних готелів на ніч та залюбки провели вечір в цивілізації. Не дивлячись на втому після довгої дороги, ми пішли шукати ракурси для зйомки. Еля тут була не вперше, а для мене все було новим. Оригінальних точок зйомки знайти не встигли, тому фотографували “сванську класику”.
До озер Корульді
Після непростої першої частини нашої подорожі ми мали два дні відпочинку, але ноги все одно боліли сильно. Тому добряче задумались над тим як нам краще дістатися озер Корульді. Вирішили найняти авто. Чи то ми в Местії багато їли, чи то багато пили, але чомусь грошей в нас стало геть мало. Частину з них я витратив на тушонку “Семейный бюджет”, яку у підсумку я з’їв лише потім в наших Карпатах. Та краще б я її не куштував взагалі. Решту ми підрахували та змогли оплатили таксі лише за третину дороги до гірських озер. Добре хоч так, бо на машині здолали найскладнішу ділянку маршруту.
Від втоми ноги відмовлялися рухатися, тому через кілька сот метрів ми натрапили на лісові горіхи і це був привід зупинитися. Деякий час збирали горіхи. З тих пір пройшло вже два роки, а я й досі знаходжу ці горіхи по закутках своєї хати. Повз проїжджав черговий джип і вирішив спробувати удачу і замахав рукою. За кермом був молодий грузин, який віз пару з Ізраїлю до озер. Вони погодилися нас підвезти. Дорогою він розповідав багато про Грузію, про природу, про життя. Завіз нас аж до озер, за що ми були дуже вдячні! Наступні кілька днів були справжнім відпочинком серед мальовничих гір!
Озера Корульді – група невеликих озер, які розташовані на висоті приблизно 2700 метрів. Це популярне місце в Грузії, куди є пішохідний та автомобільний (для позашляховиків) маршрут з Местії. Місце вражає туристів своїми видами на мальовничі гори Ушба та Тетнульд, а також на льодовик Чаалді.
Не дуже хороша погода нас переслідувала і в Сванетії – димка та чисте небо в режимний час не давали змоги зробити гарні кадри. Але завдяки цьому мали час, щоб знайти найцікавіші для себе ракурси.
Але, як і в Рачі, ми таки дочекалися гарного світла. Під вечір насунули хмари. Хоч гроза обійшла нас стороною, але в нас теж трохи дощило. Крізь товщу хмар пробивалося сонце і створювало класну веселку на тлі похмурих гір. Не зважаючи на дощ, ми фотографували.
Затемна ми вже почали бачити спалахи блискавок. То був перший раз, коли я спостерігав блискавки, щоб били нижче тої висоти, на якій знаходився я сам. Неоднозначне відчуття 🙂
Фото: Ельвіра Подолінська
Велична Ушба
Часу було багато – біля озер стояли 4 дні. Тому вирішив одного дня піднятися на гору Корульді (3400 метрів). Паралельно зі мною на гору сходила група українських туристів. З їх кросівок та поведінки було видно, що це не досвідчені альпіністи. Але кілька з них в героїчному пориві дерлися на гору прямо в лоб по скелях. Тоді я зрозумів як поповнюється статистика в горах. На щастя, все минуло добре для них.
Сам я пішов в обхід, але перед самою вершиною був також досить крутий підйом і я вирішив, що мені і тут добре. А вид на гору Ушбу та тутешні вершини був дійсно чудовим. На жаль, маленьке фото не здатне передати ті масштаби, коли гора займає чи не півнеба. Спустився я досить швидко, чого не скажеш про “героїв”. Я радів тому, що вони хоча б спускалися вже не напряму.
Ушба (груз. უშბა) — одна з вершин Великого Кавказу в грузинському регіоні Сванетії. Висота Південної вершини — 4710 м. Ушба з грузинської перекладається як «шабаш відьом» або «гора відьом», «гора-вбивця». Знаходиться вона в самому кінці Шхельдинської ущелини, на кордоні Росії і Грузії. Не багато альпіністів можуть похвалитися підкоренням цієї вершини — однією з найскладніших у світі чотирихтисячників.
Взято зі статті Вікіпедія.
📝 Зазвичай, про найцікавіші моменти з моїх подорожей можна дізнатися одразу в моєму Instagram
Тбілісі. До зустрічі, Грузія!
На озерах ми збирали свій табір і нам було знов ліньки йти пішки. Було ще досить рано і туристів майже не було. Про авто ми могли лише мріяти. Ми вже склали наплічники і вже збирались у дорогу, як під’їхав один джип і водій сам запропонував нам допомогу. Це були двоє друзів з Азербайджану, дуже привітних та ввічливих. По дорозі вони підібрали ще двох польських піших туристів. І таким інтернаціональним складом ми рушили вниз. Нас довезли до самих дверей готелю, хоча ми про це і не просили. Світ не без добрих людей!
Доїхати з Местії до столиці Грузії не є проблемою. Господарка хостелу сама подзвонила водієві мікроавтобуса, який заїхав за нами зранку. Що тут сказати, місцеві водії справжні поціновувачі екстріму. Хоч і не всі звісно. В одному з наступних постів я розповім про відповідального та чудового водія Гогі. Але і з ним пов’язана в нас одна пригода. Та про це іншим разом.
Читайте першу частину розповіді.
Стаття була цікава вам? Підписуйтесь, щоб отримувати оновлення блогу! Дякую за увагу!
Грузія, Сванетія. Вересень, 2017