Гданськ: подорож крізь віки

З Ельвірою Подолінською ми вже подолали не одну сотню кілометрів в подорожах, гірських походах та на фотозйомках. В цьому пості представлені також і світлини Елі. 

Багаторічна історія Гданська знає злети й падіння. Першим письмовим згадкам про місто вже понад 1000 років і тоді Гданськ був у складі Польського королівства. З того часу ці землі переходили з рук в руки і належали Тевтонським лицарям, Королівству Пруссії, Німецькій Імперії, а також було Вільним містом під патронатом різних держав. 

Місто розкинулось у гирлі річки Вісла. Тому основна історія Гданська пов’язана з водним промислом. Протягом століть невеличке рибацьке селище перетворилось на потужне портове місто. З ростом торгівлі неабиякого розвитку тут набула й культура. Зараз архітектура Гданська вабить туристів з усього світу. Це місто інколи називають “Містом готичних шпилів” і воно включене до Європейського шляху цегляної готики (англ. European Route of Brick Gothic) – туристичної траси, яка проходить 34-ма містами семи країн, розташованих біля Балтійського моря. 

Вздовж західного берега річки Мотлави тягнеться Довга набережна (пол. Długie Pobrzeże)- найпопулярніше місце для прогулянок серед мешканців та гостей міста. Окрасою набережної є гарні фасади кам’яниць та “водні” брами, які відкривають вхід до Головного міста. Найвідомішою брамою є Ворота-кран або “Журав“. Це найстаріший сердньовічний портовий кран, який зберігся до наших днів. Свою історію ця водна брама бере з XIII ст. А у своїй нинішній формі він був збудований у 1442-44 роках і виконував свої функції майже до середини XX ст. Механізм складався з двох дерев’яних барабанів діаметром 6 метрів та міг піднімати вантажі до 4 тонн. Колеса були пішохідними та приводилися в дію силою чотирьох людей. 

Маріацька брама (Brama Mariacka) виділяється своєю вишуканістю та пізньоготичним стилем. Перша згадка про неї датується 1484 роком. Ліворуч від брами розташований Будинок природознавців, збудований у стилі маньєризму (також відомий як північний або голландський ренесанс). На старій фотографії важко не звернути увагу на обсерваторію, яку відкрили у 1886 році на вежі будинку.

Окрім зовнішньої величі собор має чимало цікавого всередині. Під високими кам’яними склепіннями знаходиться багато культурних цінностей: фрески, скульптури, орган, вівтарі. Свого часу інтер’єр собору прикрашали шедеври живопису. Найвідомішим з них є триптих “Страшний суд” Ганса Мемлінга, який нині зберігається в Народному музеї Гданська. В соборі знаходиться вражаючий Головний вівтар, який є прекрасним зразком пізньої готики. Свого часу він вважався найрозкішнішим у Померанії та Східній Пруссії. Мене особливо зацікавив Астрономічний годинник, який був предметом захоплення гостей з усієї Європи протягом багатьох років. Зроблений він був у 1464-1470 роках Хансом Дюрінгером. Висота його становить 14 метрів і складений він з трьох поверхів: планетарій, календар та поверх з фігурами. Годинник мав 6 незалежних механізмів. Наприкінці війни його було розібрано і донині ведеться його реконструкція. 

Довгий ринок разом з вулицею Довгою утворює так званий Королівський шлях. Починаючи з Середніх віків, це був культурний та економічний центр Гданська. В часи Інквізиції на площі Головного міста навіть спалювали “відьом”. У другій половині XIX ст. по вулиці Довгій запустили кінний трамвай. Згодом його замінив електричний аналог, який курсував тут до середини XX ст. 

Назва Двору Артуса походить з легенди про короля Артура, який був популярний в XIV ст. та являв собою символ мужності та лицарства. Спочатку в Англії, а потім в німецьких містах шанувальники традицій Артура почали називати свої будинки зустрічей на честь славетного короля. У XV ст. Двір Артура був перебудований і став місцем, де збиралася еліта Гданська. З часом за садибою закріпилася слава “найпрестижнішої таверни”.  Але це був осередок не тільки розваг, а й культури – тут проходили виставки живопису та презентації книжок. За всю свою історію Двір Артуса був і елітним салоном, торговою біржею, а нині є філією Історичного музею міста Гданська.

Навпроти Двору Артуса стоїть Фонтан Нептуна. Вишуканий фонтан прикрашений багатьма скульптурами, різьбленням по каменю і оточений металевою огорожею. Головним елементом ансамблю є 650-кілограмова бронзова фігура античного бога морів Нептуна. Фонтан став одним із символів міста Гданськ.

Саме у Гданську пролунали перші залпи Другої світової війни та пролилася перша кров у вересні 1939. А у 1945 році історична частина міста була зруйнована вщент. 90% будівель, які простояли не одне століття, перетворилися на руїни. Але історія Гданська це також історія відродження. По закінченню війни Гданськ в результаті Потсдамської конференції повернувся до складу Польщі. І одразу почалась масштабна реконструкція міста, яка триває і понині. 

Зі 144 тисяч житлових будинків 95 тисяч було повністю зруйновано! Історична частина міста у післявоєнні роки була тією пусткою, якими нас лякають сучасні фільми про пост-апокаліпсис. За кілька років після війни відновили трамвайну лінію через Головне місто, яке ще лежало в руїнах. Люди ходили між похмурими рештками колись красивих будівель ще з десяток років. Не дивлячись на скрутне становище, влада міста вирішила почати грандіозну реконструкцію історичної частини міста. Всі роботи проводились за власний кошт без іноземної підтримки. Значно допомагали справі чисельні старі фотографії та малюнки міста. Яскравий приклад того, коли твори образотворчого мистецтва або прості ілюстрації, можуть зберегти історію та допомогти відтворити її в найменших деталях. 

Історія Зеленої брами бере початок з XIV ст. У 1564—568 роках була перебудована в якості міської резиденції польських королів. Але за призначенням ніколи не використовувалася. Цікаво, що побудована брама була з нетипової для Гданська малогабаритної цегли, яку називали голландською. Назву свою вона отримала тому, що імпортувалася як баласт у вантажних трюмах суден з Амстердама.

В 1945 році будівля була спалена, зруйнована частин стін. Відновлена Зелена брама у 50-і роки.

Під час боїв за Гданськ Маріацький собор зазнав значних пошкоджень. Сильні пожежі знищили повністю дах, плавитися почала навіть цегла. Частина склепінь обвалилась.  Реконструкція почалась в 1946 році. Склепіння були відновлені у залізо-бетоні, а дах вкритий черепицею. До початку бойових дій внутрішнє оздоблення було вивезено до різних музеїв. Деякі твори культурного надбання Маріацького собору і донині зберігаються в музеях. А от старовинні дзвони були або переплавлені у військових цілях або знищені під час боїв. 

У 1681 році було завершено будівництво Королівської каплиці біля церкви Св. Марії (Маріацького собору). Під час Другої світової війни інтер’єр каплиці був зруйнований. Пошкоджені склепіння, дах і частково купольний ліхтар. В 1948 році каплиця була знов відкрита для богослужінь, але реставраційні роботи ще тривали довго. У 2002 – 2003 роках проводилися консерваційні роботи з оформлення живопису всередині купола, а в 2005 році виконана реконструкція незавершеної частини підлоги.  

Великий арсенал (пол. Wielka Zbrojownia) – одна з найкрасивіших будівель не лише Гданська. Гданський арсенал є одним з кращих зразків голландської архітектури в Європі. Побудоване в 1600-1609 роках по проекту відомого архітекторва Antoni van Obberghen в стилі голландського ренесансу. До 1793 року будівля служила складом для зброї і боєприпасів, а також своєрідним виставковим залом і міським музеєм. 

Війна не зглянулась і над цим шедевром архітектури. 

Башта Яцек – частина середньовічних укріплень XV-XVI ст. Під час війни були зруйновані дах та частина стіни. Відновили башту до 1955 року. А у 2016 були закінчені додаткові реставраційні роботи. Була почищена цегла від кіптяви, яка утворилася від диму печей сусідніх будинків. Як казали реставратори: “Ми очистили її від 600-річного бруду“. Також укріплювали фундамент, в результаті чого довідалися, що частина вежі знаходиться під землею. Рівень ґрунту в Гданську зріс приблизно на 1,5 метри за останні 600 років.

Час минає і Гданськ, як одне з провідних міст Померанії, також не стоїть на місці. Поряд зі відновленими старовинним будівлями постає сучасна модерна архітектура. Можливо, комусь не подобається таке поєднання. Але варто відзначити, що модерні будинки повторюють традиційні архітектурні форми та досить гармонічно вписуються в архітектурний ансамбль. Але в глибині історичної частини міста ми не побачимо скляних коробок та модних торгових центрів з яскравими гігантськими вивісками. 

Осторонь від історичного центру можна побачити зразки сучасної архітектури. Одним з найвизначніших є будівля Музею Другої світової війни. Дизайн був дуже високо оцінений міжнародною спільнотою архітекторів. Найцікавішою частиною архітектурного ансамблю є нахилена “падаюча” вежа висотою 40 метрів зі скляним фасадом, де розміщена бібліотека, читальні та конференц-зали, а також кафе і ресторани з видом на місто. Новаторські ідеї та їх реалізація на високому рівні сприяли тому, що за перші півтора року роботи музей відвідало більше 1 млн. людей.