Скоро весна. Вже це зараз відчувається з кожним ковтком свіжого повітря. Луки та схили балок густо вкриті жовто-сірою ковдрою торішньої трави. Природа оживає. Скрізь лунає пташиний спів та видно метушню комах. Та все частіше весняний вітер приносить не тільки аромат свіжих трав, а й їдкий дим. Нині палаюча трава та очерет стали звичним явищем. Майже завжди пожежі відбуваються не без допомоги людини і є шкідливими для природи та протизаконними. З’ясуємо, чому ж підпали сухої трави завдають шкоди довкіллю.

З давніх давен землероби прибирали з полів стару траву за допомогою вогню. Цим самим звільняли землю під оранку та знищували частину насіння бур’янів. Та в наш час суха рослинність палає частіше в містах та приміській зоні. Багато хто влаштовує пожежу виключно заради розваги. Інші переслідують благородну мету, бажаючи очистити ділянку і дати змогу прорости зеленій траві. На жаль, твердження, що на випалених ділянках трава росте швидше, не є обґрунтованими. Навмисні підпали навесні знищують «ковдру» сухої трави, яка захищає молоді паростки, а їх у цей час вже чимало. Насіння однорічних трав, які не згоріли, лишаються беззахисними перед сонячним промінням та приморозками і приречені на загибель. Гинуть молоді дерева та кущі. Зазнають пошкоджень старі дерева, а такі як дуб, дуже повільно відновлюються. Після пожежі виживає лише багаторічний бур’ян, який і зеленіє на чорній землі. Неконтрольована пожежа запросто може перекинутися на сусідні ділянки – ліс, очерет чи навіть житлові будівлі.

Безліч пернатих гніздується на землі серед високої трави. В першу чергу це вівсянки, плиски, жайворонки, кулики. У густій рослинності гніздо чудово замасковане – яйця та пташенята захищені від хижаків. Незліченна кількість комах, які мешкають у траві та ґрунті слугують кормом для птахів та їх потомства. Та вогонь здатний знищити все за лічені хвилини. Він не лишає після себе нічого живого. Руйнуються гнізда, гинуть кладки та пташенята, а подекуди, й дорослі птахи. Сильні перепади температури у верхньому шарі грунту не в змозі пережити плазуни, личинки комах, інші безхребетні, насіння. Тож навіть ті птахи, що прилітають пізніше, оминають випалені ділянки, бо на них немає зручного місця для гнізда та достатньої кількості корму, щоб прогодувати себе і своє потомство.

Не меншим лихом є палаючий очерет. Вогонь нищить місця існування багатьох водно-болотних та співочих птахів. На заломах очерету будують свої гнізда чаплі. На стеблах підвішують свої охайні «кошики» великі очеретянки. Не менш цікавими є плавучі гнізда пірникози. Восени та взимку стебла очерету є джерелом корму для вусатих синиць та очеретяних вівсянок. В холодну пору року на рівнинних територіях в заростях можуть збиратися болотні сови на денний відпочинок.

Очерет є дуже важливим не тільки для птахів, а й для всієї екосистеми! Прихисток та поживу серед очерету знаходить велика кількість ссавців: кабани, ондатри, норки та навіть єнотовидні собаки.

Риби заходять сюди для годівлі, нересту та зимівлі. Окрім кормової бази та місць існування для багатьох тварин, очерет відіграє й іншу важливу роль у природі. Його багаторічний опад формує гумусний шар, що в свою чергу впливає на родючість ґрунту. Щорічно очерет збагачує воду корисними елементами та підвищує продуктивність водойми. Також ця рослина виконує санітарно-гігієнічну функцію – очищає воду від шкідливих речовин. Очерет – індикатор здоров’я водойми. Знайшов очерет місце і в житті людини. Він є цінним будівельним матеріалом та кормом для сільськогосподарських тварин, використовується також для опалення. Лише на деяких ділянках ця рослина є лютим ворогом для фермерів.
Любіть свою землю та поважайте все живе, що на ній мешкає!
Може також зацікавити: