Кожен знає граціозних птахів з довгими шиями та лапами, що полюють на рибу та жаб на мілководді. Та не всім відомо, що чаплі можуть відрізнятися одна від одної настільки, що важко віднести цих птахів до однієї родини чаплевих.
Всі фото можна розкрити у великому розмірі
Сіра чапля
Найбільш звичними серед чапель є сірі. Їх я зустрічаю геть усюди – чи то на лісовому озері, чи на солоних південних лиманах.
Але є у сірих чапель одна відмінна риса – гніздуються вони високо на деревах. Усі інші представники родини чаплевих роблять гнізда переважно серед очерету. Життя у колонії сірих чапель я мав змогу спостерігати у Національному природному парку “Слобожанський”. Там, над мальовничим болотом, високо на деревах розташувались кілька десятків гнізд.
Всі чаплі у польоті складають шию. За цією ознакою їх легко відрізнити здалеку від лелек чи журавлів.
Чепура велика
Сіра чапля зі своєю вагою до 2 кг та розмахом крил майже в 2 метра, певно, є найбільшою нашою чаплею. Навіть чепура ведика (велика біла чапля) є трохи меншою, але за красою саме вона тримає першість! Цей вид має повністю біле забарвлення, а у шлюбний період прикрашені гарним видовженим пір’ям – еґреткою.
Чепура мала
Красою не поступається її сестра – чепура мала. Особисто мене, малі білі чаплі дуже приваблюють своїм вишуканим поєднанням білого та чорного кольорів і своїм енергійним характером.
Квак
Мало хто впізнав би в цьому птахові чаплю. Коротка товста шия та короткі ноги вирізняють родину кваків серед інших чапель. За басисті викрики “квуак” птах і отримав свою назву. За аналогією з англійською мовою, можуть називати її нічною чаплею, бо кваки активні в сутінках або вночі. Самці мають характерне чорно-біле забарвлення та виразні червоні очі.
Зазвичай ці птахи гніздуються своїми чисельними колоніями (до тисячі гнізд) або разом з іншими чаплями. Та я мав змогу фотографувати кваків прямо у місті. Видно, одна пара гніздується із року в рік в заростях очерету на річці Інгулець.
Бугайчик
Якщо з очерету чутно тихе “крро-крро…”, значить там причаїлась маленька чапя бугайчик. Серед очерету він у рідній стихії та вміє майстерно лазити по стеблах.
Цей птах трохи подібний до квака, але має менші розміри та більш витончену фігуру. Важко повірити, що це чапля, коли бачиш подібні світлини орнітологів.
Часто бугайчики витягують свою товсту шию для кращого огляду або під час тривоги – так вони маскуються в заростях. Здобич ловлять, роблячи стрімкий випад з гілки чи стебла очерету, на яких подовгу сидять і чекають на жертву.
Жовта чапля
На півдні нашої країни живуть справжні екзоти. Жовті чаплі дуже схожі на бугайчика, але мають більш яскраве забарвлення. Вони в нас рідкісні, тому трапляються не часто. Перший раз я побачив їх у Національному парку “Тузлівські лимани”
На відміну від бугайчиків, жовті чаплі добре себе почувають на відкритому просторі і не ховаються завжди у заростях. Ця відмінність дала мені змогу гарно роздивитися птаха у Дунайському біосферному заповіднику.
За поведінкою вони мені більше нагадали кваків. Так само жовті чаплі полюбляють сидіти на деревах чи гілляці, що стирчить з води. Я вирішив цим скористатися і встановив в одному місці присаду. Лише на третій чи четвертий день птах сів на мою гілляку і я зміг зробити кілька кадрів. То був молодий птах, не такий гарний як дорослі, але все ж таки я був дуже радий!
А ще в нас є руді чаплі та зустрічається рідкісна єгипетська чапля. Сподіваюсь, мені ще випаде нагода зробити також й їхні світлини!
Запрошую познайомитися з новими видами коловодних птахів України у дописі:
Дякую за увагу!
А за новими роботами та іншими новинами можна слідкувати на моїй сторінці у Facebook