Освіжив свою стару статтю про одне з найулюбленіших своїх місць в Україні – Кінбурнський півострів. Край незліченних озер та піску, який омивається з одного боку прісними водами Дніпро-Бугзького лиману, а з іншого – Чорним морем.
Історія півострову
Кінбурнська коса – один із семи великих піщаних масивів, який утворився на місці древньої дельти Дніпра приблизно 10 тис. років тому. Сучасна назва «Кінбурн» має тюркське походження. З турецької «кил» — волосина, «бурун» — мис. Кил-Бурун – мис, тонкий як волосина. Про багатство та красу цієї землі знали здавна. Ще у V ст. до н. е. давньогрецький історик Геродот згадував півострів під назвою Гілея, що значить країна лісів. Нині важно повірити в те, що коса була вкрита листяними лісами. Століття людського господарювання здатне знищити все те, що формувалось тисячоліттями. Спочатку цінна деревина була потрібна для царського флоту, потім для молодого міста Херсон. Піски Кінбурну, звільнені від рослинності, почали свій рух і завдавали чималої шкоди місцевим жителям та господарствам. З часом було вирішено створити штучні насадження, щоб закріпити піщаний покрив. Нині велику частину півострова займають насадження сосни кримської та звичайної.
З давніх часів коса відігравала важливу роль в житті людей. Археологами розкопані знахідки, які підтверджують наявність тут людських поселень з періоду пізньої бронзи та античних часів. Вчені запевняють, що саме через Кінбурн проходив шлях «із варягів у греки». Ці місця згадуються у давніх літописах Київської Русі під назвою Білобережжя. Через загрозу від печенігів у 971-972 роках тут зимував князь київський Святослав Хоробрий, який повертався після укладання мирного договору з Візантією. У XV – XVIII ст. напроти Очакова стояла турецька фортеця, але нині від неї майже нічого не лишилося. Окрім достовірних історичних фактів півострів окутаний багатьма міфами та легендами про Ахілла, храм Деметри, сади богині Гекати та скіфські скарби.
Перший похід Кінбурном
Асфальтована (умовно) дорога є лише до села Геройське. Тут я беру на плечі два рюкзаки загальною вагою в 30 кілограмів й далі рушаю пішки. Нові території люблю досліджувати саме так. Не кваплячись та без гуркоту автомобіля, я можу зустріти чимало тварин на своєму шляху. До того ж, так краще відчуваєш природу та знайомишся з місцевістю.
Кінбурн славиться своїми озерами. Їх на півострові не одна сотня. Зустрічаються як солоні так і прісні. Частина з них живиться атмосферними опадами, інші нерозривно пов’язані з морем. В давнину чумаки приїздили на солені озера за сіллю. Але і в наш час на півострові добувають сіль. Озера на півострові за формою бувають круглі або криві й витягнуті, з чистими берегами або порослими солонцем та очеретом, з піщаним або грязьовим дном. Та подорожувати серед них не так вже й просто. Не рідко одне озеро поєднано з іншим тонкими протоками, подекуди глибокими.
В один з днів я в середині півострову я натрапив на урочище «Лісові озера», які розташовані в середині півострова. По обидві сторони від дороги розкинулись мальовничі озера оточені лісом. З густої рослинності злітали чаплі. На воді виднілись качки та лиски.
Подорож моя завершувалась на березі Ягорлицької затоки. Тут розташовані найбільші озера півострова: Черепашине та Чернине. Це одні з кефальних озер, які тягнуться по всьому південному берегу коси. Весною з моря сюди заходить мальок кефалі. За літо риба нагулює вагу й досягає чималих розмірів. Восени вона виходить знову в море.
Фауна та флора
На пісках зустрічаються такі червонокнижні тварини як тушканчик великий, сліпак піщаний, гадюка степова, скарабей священний та інші. Озера та морське узбережжя є надважливими для багатьох видів птахів. Усього на півострові можна зустріти протягом року біля 300 видів пернатих, серед них 87 на сторінках Червоної книги України. Враховуючи це все, за для збереження природи в 1992 році на півострові було засновано Регіональний ландшафтний парк «Кінбурська коса». А вже у 2009 створено і Національний природний парк «Білобережжя Святослава».
Ходить багато чуток, щодо вовків на Кінбурні, а подекуди й реальних історій. Масово вовки з’явились на косі не так давно, та вже встигли наробити справ. За підрахунками працівників природного парку, нинішня популяція вовків перевищує норму в 10 разів. Через це страждають дикі тварини півострова – від плямистих оленів лишились тільки спогади, кабанів та косуль стало дуже мало. Взимку, коли особливо скрутно з харчами, вовки часто заходять в селища, щоб поживитися свійськими тваринами.
Кінбурн – справжній рай для орнітологів та любителів птахів. В час сезонних міграцій на півострові скупчується неймовірна кількість пернатих. Тут вони роблять зупинку, щоб відпочити після важкої подорожі весною, та набираються сил перед перельотом через море восени. Чимала кількість птахів гніздується на півострові та прилеглих територіях. Серед них червокнижні кулики: чоботар, кулик-довгоніг, кулик сорока та ін. В районі Ягорлицької затоки оселилась дуже цікава морська качка пухіка. Звичний їх ареал існування – це Арктика та північні морські узбережжя. Досі лишається загадкою, з яких причин ці представники арктичної фауни оселилися на березі Чорного моря.
Відкриті простори півострова займають піщані степи, які тривалий час формувались в ізольованих від материка умовах. Тому тут проростає чимало рідкісних ендемічних видів рослин, які не зустрічаються більше ніде. Приморські луки між озерами Чернине та Черепашине в травні встелені пурпурним килимом. Це Орхідне поле – одна з візитівок Кінбурна. Площа поля перевищує 60 га і не має аналогів не тільки в Україні, а й в усій Європі. Тут зростають 4 види орхідей і всі вони занесені Червоної книги України.
З боку лиману на півострові розкинулися широкі плавні. Ці ділянки зазнали значного впливу від господарської діяльності людини: колись тут були рибгоспи. Тепер вони покинуті, частину плавень була відновлена та увійшла до заповідної зони Національного парку “Білобережжя Святослава”.
На Кінбурні в одну мить напівпустеля може змінитися густим лісом. Таким є «Геродотів ліс», який розкинувся в низині серед піщаних кучугурів. Це залишки стародавніх лісів, що збереглися біля прісних озер. Також на косі є ділянка Чорноморського біосферного заповідника – Волижин ліс, де природа збереглася у своєму первозданному вигляді. Саме тут зростає найстарший дуб Миколаївщини.
Туризм
З кожним роком все більше туристів відвідують Кінбурнський півострів. Білосніжний пісок, 20 кілометрів незайманого пляжу, унікальна природа – все це манить сюди як відпочиваючих так і натуралістів. Приодні парки на території півострову можуть запропонувати вам кілька видів екскурсій по Кінбурну.
Не дивлячись на всю «дикість» місцевості, тут можна скористатися послугами комфортабельних готелів та приватних садиб. Та неважливо, поселились ви в готелі чи подорожуєте з наметом, на Кінбурнській косі ви знайдете спокій від метушні міст та гучних курортів. Тут можна відчути єднання з природою, милуватись краєвидами, познайомитись з неймовірним світом тварин. Та звісно ж, на вас чекають чисті смарагдові води Чорного моря та білосніжний пісок Кінбурна.
Бездоріжжя приваблює також багато любителів оффроуду або “джипінгу”. Якщо ви плануєте покататися на авто по півострову, то обов’язково узгодьте це питання з Національним парком. Рух по Кінбурнській косі обмежений через наявність заповідних територій. Їздити варто лише дорогами, бо рух по пісками, озерам чи по морським пляжам завдає шкоди довкіллю.
Як доїхати
На півострів можна потрапити двома способами – катером через Дніпро-Бугзький лиман з Очакова або ж суходолом с Миколаєва чи Херсону. В першому випадку туристу слід дістатися до Очакова з Одеси або Миколаєва. Далі з автовокзалу рушити до причалу «Порт лісгоспу» або «Військовий порт». Звідти ходить рейсовий катер двічі на день Після годинної водної прогулянки ви опиняєтесь на причалі у с. Покровське. Катером подорожувати зручно влітку – в курортний сезон потік туристів з Очакова на Кінбурн безперервний й катера ходять частіше. В цю пору року туристів можуть привезти прямо на самий шпиль коси – Кінбурнську стрілку.
Можна дістатися й суходолом, дорогою від Херсона до Геройська. Далі слово «дорога» не доречне, бо доріг на Кінбурні немає. Це є однією з особливостей півострова і його спасінням. По піщаним шляхам може пройти тільки позашляховик. Та якщо ви не володієте останнім, а пішки мандрувати не звикли, не падайте духом. З головного автовокзалу Миколаєва є рейс на Кінбурську косу. За Геройским пасажирам пропонують пересісти з рейсового автобуса на спеціально обладнану вантажівку або повнопривідний мікроавтобус з чималими колесами.