У попередньому пості я писав про круків в урочищі Мартинівка. Тож вирішив написати й про саму місцевість пару слів.
Познайомився з цим заповідним урочищем я в лютому 2017. Стояла вже майже весняна погода і я вирушив досліджувати природні об’єкти Буковини за наступним маршрутом: Погорілівка – Мартинівка – печера Піонерка. Останню хоч і знайшов, та через лід не зміг в неї спустися – її краще відвідувати у літній період.
Першим визначним місцем була Сопигора, що знаходиться в селі Погорілівка (Заставнівського району). Гора знаходиться в оточені штучних озер, що споруджені на р. Чорний Потік.
З гори відкриваються види на хвилясті поля.
Ночівлю зробив прямо на вершині гори.
До цього вдень ходив по околицями та зустрів чимало тварин чи їх слідів. Наполохав кількох козуль, які переходили через яр, бачив сліди барсуків, нори лисиць та птахів. А вночі я прокидався багато разів від звуків пострілів мисливських рушниць. Шкода, що наші люди саме так “цінують” багатство природи.
Далі за течією річки знаходить заповідне урочище “Мартинівське”. Природоохоронний статус місцевості надано задля збереження рідкісних для Буковини видів степовою рослинності: сон великий, ковила волосиста та ін. На схилах є цікава печера Мартинівка.
В печері знайшли прихисток на зиму кілька кажанів. Їх не багато, але двох видів. Вони міцно сплять і не реагують на мою присутність. Треба бути обережним, щоб не розбудити кажана під час сплячки, бо він може загинути, не знайшовши собі корм серед зими. Крім них тут зимують й багато комах. В грудні цього року кажанів там не виявив. Сильних запах паленого дерева викликав у мене тільки питання: “Навіщо палити вогонь в печері, де і так тепло і є повний захист від вітру?!” Не знаю, чи впливає це на зимуючих тварин.
Дякую за увагу!
Лютий, 2017