З часом на деякі речі починаєш дивитися по-новому. Фотографія не є виключенням. Я зробив невеличку серію, обробивши по-новому свої старі кадри із зимових Карпатах.
Є чимало причин, чому я зайнявся фотографією. Інколи їх важко чітко визначити, але вони точно є. Зрозумівши, що ця справа мені по душі, я не кинувся читати десятки книжок, переглядати тисячі фотографій або відвідувати один за одним майстер-класи. Я просто брав свій звичайний наплічник, дешеву камеру з єдиним об’єктивом та йшов в найближче доступне природне середовище або парк. Я влаштував цій справі випробування часом, яке фотографія проходить успішно вже 10 років. За цей час я спробував кілька жанрів. Останні 4 роки полюбляю більше пейзаж, хоча і про птахів теж не забуваю. Але весь цей час я майже нічого не читав про фотографію. Зараз накопичилося чимало питань, на які я готовий почати шукати відповіді.
Всім, хто цікавиться пейзажною фотографією та фотографією загалом, раджу ознайомитися з творчістю, блогом та книгами Bruce Percy. Що я сам і роблю наразі. Маючи певний практичний досвід, я непогано розумію речі, про які пише автор. Мені так здається 🙂 Головне, я можу застосувати це вже у власній роботі, пропустивши інформацію через свої досвід та вподобання.
Останнім часом я став помічати, що маю схильність робити вертикальні кадри пейзажів. Мене це непокоїло, бо в голові засіла чиясь думка, що пейзаж має бути горизонтальним. Але чому ця думка має бути єдиною правильною? Важливо усвідомити, що подобається саме тобі і йти своїм шляхом. Але з вертикальними кадрами я все ж відчував певний дискомфорт і думав, що проблема у ширококутному об’єктиві. Потім я все частіше почав знімати двома кадрами, мов панораму (два горизонтальні кадри зшиваються в один вертикальний, форматом наближений до квадрату). Результат мені подобався більше, хоч я не міг збагнути чому саме. Під час останньої подорожі Норвегією це питання стало майже критичним. Там я не міг сформувати вертикальні кадри, а отримані світлини я вдома всі пообрізав. І тут мені на очі попала невелика книга Брюса Персі про важливість співвідношення сторін кадру. Я додав відомості, які вже мав про тональність, колір, композицію і побачив, що деякі свої старі кадри можна покращити.
Ці фото зимових походів Карпатами я зробив приблизно три роки тому. Тоді я бачив дещо цікаве, але вочевидь, не міг достатньо добре це зобразити на фото. А вірніше, не приділив тому достатньо багато часу, віддавши перевагу кількості, а не якості. А зараз, роздумуючи про вертикальний формат кадру у пейзажі, я вирішив спробувати застосувати це до старих світлин. Всі вони були зняті горизонтально і були не достатньо виразними. Ці фото не могли передати те, що я бачив та відчував тоді. Зараз при редагуванні цих фотографій я керувався наступним:
- Формат кадру 4х5. Цей формат кадру не такий витягнутий я стандартний 2х3. В 4х5 легше розташувати об’єкти, зв’язки між цими об’єктами будуть більше очевидними. Маючи обмеження та чіткі рамки, можна краще зосередитися на композиції в кадрі та спробувати різні варіанти кадрування.
- Контраст, тональність (яскравість). Тут я відмовився від збільшеного динамічного діапазону HDR, на користь більш плавних градієнтів та більш світлих тонів загалом.
- Серія. Ставив три кадри поруч і вносив необхідні корективи, щоб три фото виглядали, як частина однієї серії.
- Акценти. За допомогою кадрування (вертикальний формат) я намагався розставити акценти на тому, що я хотів показати при зйомці. На оригінальних кадрах мені того не вдалося, т.к. було занадто багато зайвого простору по боках, задній план був занадто слабко вираженим.
- Зміст. Починаю думати, що суть фотографії важливіша за місце, де вона зроблена. А 3-4 роки тому я прагнув до “репортажу” з того чи іншого місця.
У підсумку в мене вийшло хороше практичне заняття і певен, що ці роботи гарно виглядатимуть у друкованому вигляді. А наразі запрошую до перегляду, всі фото можна розгорнути у великому розмірі:
