Чимало разів піднімалося питання джип-турів в Карпатах, на заповідних територіях та просто у природі. Багато було сказано аргументів ЗА і ПРОТИ. Вирішив розібратися в цьому та зібрати інформацію в одному пості.
“Джипінг” – термін досить умовний, в основному застосовується до будь-яких заходів, що проходять на важкопрохідній техніці по природних територіях (Вікіпедія). Це можуть бути джип-тури, перегони, трофі-рейди чи просто особисті “покатушки”. В інтернеті розгоралась не одна баталія на цю тему між прихильниками дбайливого ставлення до природи та любителями транспорту 4х4. Підставою для написання статті стала дискусія в моєму Instagram. Тож я вирішив розібратися, який вплив може мати джипінг на природу і чи має взагалі.
Щоб оцінити популярність таких розваг, можна зробити відповідний запит в Google. Пропозицій чимало, на будь-який смак. Тож де саме катаються на джипах в Україні?
Карпати
Зустріти в теплу пору колону джипів на хребтах Свидовець чи Боржава – справа звична. Там автотранспорту найбільше. Полонина Красна популярна серед іноземних автотуристів. В меншій мірі зустріти позашляховик можна будь-де, де є хоч якась дорога.
Південь України
На чорноморському узбережжі є кілька привабливих для джиперів територій. Водії в захваті від піщаних дюн, солоних озер та морських пляжів. А от без машини, наприклад, на Кінбурні можна побачити таке рідкісне у світі поєднання, як арктичні качки пухівки поряд з “африканськими” рожевими пеліканами.
Ліси
Привабливим для трофі-рейду може бути будь-який великий лісовий масив від Дніпропетровської області до Полісся.
По закону
Сьогодні для декого подорож позашляховиком не просто “відпочинок”, а й бізнес, який вимагає красивої картинки для своїх підписників та клієнтів. Тому все частіше моторизовані колони заїжджають у найкрасивіші куточки нашої країни. Багато з цих куточків включені у склад Природно-заповідного фонду України. Тому тут доречне питання: “А чи можна пересуватися на авто заповідними територіями?“. Наказ від 16.03.2015 № 80 «Про додаткові заходи щодо збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду» чітко забороняє у межах зон регульованої рекреації рух механізованих транспортних засобів… за винятком: пересування дорогами загального користування… Тут варто уточнити, що згідно з Законом України “Про автомобільні дороги”, дороги загального користування та сільські дороги України – це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з’єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. Тому я роблю висновок, що дороги на гірських хребтах і лісові дороги не є дорогами загального користування.
Багато розмов про те, що “лісовози ж їздять, то чому нам не можна?” Відповідь: “Тому що лісгоспна дорога – це не дорога загального користування”. Наприклад, в Румунії лісгопні дороги мають своє маркування і знак, який забороняє рух стороннього транспорту по них.
Інша справа, що далеко не всі гірські хребти Карпат включені до складу Природно-заповідного фонду. Чого не скажеш про шляхи (дорогою то не назвеш аж ніяк) на Кінбруні та Олешківських пісках. Приклад:
indietrips_ukraine запевняють, що у квітні отримали дозвіл від Національного парку “Білобережжя Святослава” на проїзд до заповідної зони, а літом там вже було закрито і проїзд не був дозволений. Скріншоти коментарів.
На прямий запит до Національного парку “Білобережжя Святослава” я отримав відповідь щодо цього інциденту: “Ніяких дозволів нікому (тим більше в заповідній зоні – на фото!) в будь-які пору року НПП не дає. Начальник Покровсько-Хуторського ПНДВ доповів, що будь-яких дозволів (усних чи письмових) він особисто не давав.” В парку також повідомляють: “На в’їзді на край коси (вузьку частину) дійсно є залишки тимчасової деревяної споруди кафе, що працює тільки в рекреаційний період, проте це ніяка не адмінбудівля. І там дійсно є приватні охоронці. Вони й могли “дозволити” заїзд.” Виходить, що indietrips_ukraine скоріш за все отримало фіктивний дозвіл невідомо від кого. А Mitsubishi Motors в Україні, які піклуються про навколишнє середовище, можна лише побажати більш ретельно обирати партнерів та більш відповідально ставитися до подібних ситуацій.
Друга територія – “Олешківські піски”. На головній сторінці сайту Нац. парку бачемо суворе попередження.
Та схоже там відбувається все що завгодно, окрім природо-охоронної діяльності. Квадроцикли, джипи і навіть палаюче “магічне коло” на піску (тільки почитайте підпис під фото!). Нац. парк, браво!
Також існує розпорядження № 138 «Про заборону „джипінгу“ та використання інших транспортних засобів на територіях природно-заповідного фонду Івано-Франківської області» видане 18 березня 2008 року. Розпорядження забороняє не лише змагання, а і взагалі заїзд приватного транспорту на території природно-заповідного фонду області та дає розпорядження відповідним природоохоронним органам не погоджувати такі заходи і вести контроль за можливими самовільними спробами джипінгу. (Вікіпедія)
Чимала частина Карпатських гір знаходиться на території Івано-Франківської області. Та це не заважає людям “підкорювати” гори Петрос та Піп-Іван Чорногірський на джипах (гори входять до складу “Карпатьского” Національнго парку та Біосферного заповідника).
Наприклад, переглянути межі Капартського Національного парку можна на Google картах (позначено зеленим кольором), а додаткову інформацію можна знайти на сайті парку.
Про природу
Гаразд. Закони, Національні парки, шлагбауми та інспектори – з цим все зрозуміло. Але природа це не контури на карті та слова у законодавстві. Для мене краса природи не визначається її заповідним станом. Важливо дбайливо та шанобливо ставитися до всієї природи – чи то Говерла, чи то ліс біля вашого дому. А чи поєднуються поняття “джипінг” та дбайливе ставлення до природи? Спробуємо розібратися.
Екологи та природохоронці занепокоєні масовим розвитком джипінгу. Я не науковець, тому просто наведу деякі цитати спеціалістів у цій сфері:
- Коли у лісах тривають місячники тиші, то природоохорнці попереджають про те, що у період гніздування птахів чи розмноження інших видів тварин потрібно поводитися тихо у лісі. Унаслідок заїзду істотно пошкоджуються природні ландшафти, де пересувались автомобілі, ламаються дерева та кущі, заболочені ділянки перетворюються у однорідну суміш з води та ґрунту. Джерело
- Більшість території коси знаходиться практично на рівні моря. Тут багато внутрішніх солоних озер, плавнів. Проте коса не затоплюється завдяки високому береговому валу, який не дає хвилям перелитись на територію коси. Вже зараз він пошкоджений у достатній кількості місць, щоб не стримати лиха під час наступного шторму. Джерело
- Вплив джипінгу на біорізноманіття полягає у тому, що автомобілі нищать колесами рослини та тварин; руйнують природний вигляд ландшафту; провокують ерозію (особливо на гірських дорогах). На морських пляжах, де влаштовують перегони – гніздує багато видів навколоводних птахів. Джерело.
- Рослинність напівпустель утворює поверх барханів так звану «біологічну плівку» (сукупність злаків, лишайників і мохів, які скріпляють піски). Достатньо пішої групи людей, щоб порушити цю хитку екосистему, не кажучи вже про велику кількість потужного автотранспорту. Джерело
- Для розмноження карпатські земноводні збираються в калюжах…. Так вже сталося, що левову долю всіх калюж в Карпатах становлять глибокі колії, продавлені транспортом в гірських дорогах. …варто одному джипові «продирчати» кілометр-другий по гірському «серпантину», як всі амфібії, що були на цей момент в колії, загинуть. Джерело
- Пошкодженя грунтового покриву: утворення колій, пошкодження щільних грунтових шарів, пошкодження коріння та рослинності. Вплив на рослинність: пошкодження рослин та перенесення насіння різних шкідливих рослин (бур’янів). Дослідження служби Державного університету штату Монтана встановило, що один велосипед із брудом може розповсюджувати 2000 насінин на радіусі в 10 миль. Також шум двигунів від позашляховиків може відлякати тварин, не лише виганяючи їх із місця проживання, але й позбавляючи туристів можливості помітити їх. (приблизний переклад з англ.). Джерело.
- Ще трохи прочитати можна тут або шукати по цьому запиту. Бо в Україні про це говориться дуже мало.
Зі своїх власних спостережень додам, що люди часто заїжджають на піщані коси, де відпочивають птахи. Чомусь надважливо доїхати до самого краю води, розігнавши всіх птахів та перерити весь пляж. Невже важко спинитися поодаль та подивитися на природу? Невже для цього обов’язково потрібні шлагбауми, знаки, закони?
Можна трохи детальніше зупинитися на українських пісках. Олешківські піски – другий за розмірами піщаний масив у Європі. Та утворився він не так давно і “завдяки” діяльності людини. Раніше тут був степ і піски стримувалися щільною степовою рослинністю та навіть лісами. Тепер же тут створена природоохорона територія і поступово степова рослинність знов з’являється на барханах. Але…
На Кінбурні подібна ситуація. Колись там були ліси, тепер зустрічається степова рослинність. Можна побачити такі рідкісні види як ковила, сон-трава, орхідеї. Але… Нижче наведений приклад ганебного варварства. Але я і не стверджую, що так роблять абсолютно всі водії. Слів бракує від побаченого:
Дивна річ, але мені чомусь не потрібні шлагбауми, штрафи та поліція, щоб просто прагнути бачити ліс НЕ таким. Невже для цього обов’язково мають бути закони, накази та природно-заповідний фонд?
Я знову згадаю про indietrips_ukraine, бо справа вже стає особистою. Ті хлопці та дівчата вважають мене або ідіотом, або сліпим, говорячи мені, що вони їздять по дорогах та виступають за розвиток автотуризму та культуру водіння. Дістало! Публікую добірку скріншотів з їх акаунта в Інстаграм. Якщо намагатися буди трохи об’єктивним в цій ситуації, то скажу, що це лише “тематична” добірка і вони дійсно багато їздять по дорогах та в нормальних місцях. А ще вивозять сміття з природи. “Покажемо, як цінувати прості речі і навчитися любити Україну, таку Україну, яку ви ще не бачили… “, – повідомляється в одному з постів. До речі, жодного поста про розвиток автотуризму та культуру водіння я в них знайти не зміг.
Розгортайте у великому розмірі:
Окрема добірка про море від тих же героїв. Я дуже люблю пляжі Кінбурна, наприклад, але всі вони в коліях від авто, які можуть їздити прямо по воді, бо “По дорозі не цікаво”. На скріншотах Кінбрун та Одещина.
Також я мав розмову шляхом переписки з одним із водіїв того тріпа на Кінбурні на Тойотах. Він запевняв, що вони дуже ввічливо себе поводять, цінують природу та вивозять сміття, в той час коли ліс нещадно вирубується та кояться інші погані речі в країні.
Джипінг у світі
Був такий випадок, коли популярний блогер вирішив круто “катнути” в Ісландії на джипі. Отримав штраф та загальний осуд – місцеві жителі порадили йому більше ніколи не приїздити в Ісландію. Джерело.
Та це не заважає йому збирати під таким ганебним постом по 12к лайків. Але тішить, що все ж таки він також зібрав купу негативних коментарів з усього світу. Як то кажуть, чорний піар – теж піар. Витратив трохи грошиків, попсував природу зате 3 300 коментів. А чого досягли ви?
Тож є країни, з яких варто брати приклад. Позашляховики в Ісландії є незаконними (звісно, не всюди, – моя примітка), оскільки шкодять ґрунтовому покриву та рослинності. Це заборонено Законом про охорону природи в країні. Кожному, кого спіймали за кермом позашляховиком у невідповідному місці, загрожує штраф до $ 4500. Що сказати, є хороші місця на Землі, де таке засуджується морально і по закону.
Нерідко світ їде до нас. Цікаві результати пошуку по запиту “джипінг в Польщі”. “UKRAIŃSKIE KARPATY TO OD LAT MEKKA OFFROADU “, – кажуть на сайті expedycja.pl
В самій Польщі джипінг досить популярний. На сайті www.poland.travel читаємо наступне (переклад не дослівний): “ви повинні пам’ятати про природу, Польща ввела заборону на в’їзд у ліси транспортними засобами, за умови, що на такій дорозі немає чіткої розмітки. Також транспортним засобами можна керувати лише дорогами загального користування, а у випадку руху по приватних дорогах необхідно отримати згоду власника.”
Норвегія – країна з неймовірною дикою природою. Влада Норвегії закликає всіх проводити час на лоні природи і це підкріплено навіть на законодавчому рівні – став кемпінг та ходи де завгодно! Рай для любителів природи. Та от джипів це не стосується чомусь. З форуму Off-roading in Norway дізнаємося, що їздити можна лише дорогами. По бездоріжжю рух майже всюди заборонений. Цікавий факт: в Норвегії є спеціальні траси для оффроуду, але вони всі контролюються клубами любителів 4×4. Є такий список на Wikiloc, як Best Offroading trails in Norway. І ніякого тобі фрірайду.
На швейцарському форумі дають пораду: “Досліджуй урбанізовану частину Швейцарії на транспорті, а дику природу – пішки”. Шкода, що у Швейцарії люди настільки зубожіли, що не можуть собі дозволити джипа в горах.
Якщо коротше, то фрірайд бездоріжжям заборонений в багатьох країнах. Невеличка стаття, яка може бути корисною Поради щодо позашляхової їзди по всьому світу . Бачимо, що є країни, де можна їздити де завгодно. Певно, є місця в світі, де взагалі можна робити все що завгодно. Питання в тому, до чого прагнемо саме ми та носіями яких цінностей ми є.
Розвиток автотуризму
У Європі доріг загального користування дуже багато і вони всюди, є багато приватних доріг, є спеціальні ділянки для оффроуду та екстремального водіння (майже завжди у приватній власності клубів). Виходить, що просто так на “бобіку” не погасаєш. Там за все треба платити. Ось чому “Україна – мека оффроуду.” Чи багато відомо вам спеціальних платних трас в Україні? А навіщо, коли є Свидовець.
В Польщі діє клуб любителів оффроуду amator4x4, які організовують експедиції та інші заходи на позашляховиках. Там я бачу заїзди на спеціально обладнаних трасах чи по сільській місцевості. Ніякого “фрірайду”.
“Однак, скажімо, у європейських країнах є спеціально відведені ділянки для таких автоперегонів, – розповідає Сергій Сухарев, доцент кафедри екології та охорони навколишнього середовища хімічного факультету УжНУ. – Тобто виділяється полігон, він може бути заболочений, мати рів, підйоми… Якщо джиперів цікавлять більш складні перешкоди, їх можна спорудити штучно. У нас такий полігон колись існував у Мукачеві. Теоретично, якщо його дообладнати, на ньому можна було б займатись джипінгом. Такі полігони могли б стати туристично цікавими джиперам з Європи“. Джерело
Розповідає президент клубу екстремальних подорожей «Discovery» в Україні Денис Шалаєв: “Більшість з них (маршрутів) ліцензовані. Тобто, я їх розробив, прописав, а обласне управління з туризму затвердило… Програми гірських поїздок організовуються за неодмінним погодженням з офіційними структурами. Дозволи на проведення фестивалів, подібних до «Козацьких вертепів», надають відповідні райдержадміністрації, керівництво лісгоспів, нарешті — обласні управління екології та туризму.” Джерело
Ну що ж, таке приємно чути. Це вже інший підхід до справи, а не “Шлагбаум був відкритий, хтось нам дозволив” або “Ми ж не знали”. Тож, я сподіваюсь, що джипінгу в Україні бути, але цивілізованому та правильно організованому.
Від себе додам наступне. Якщо ви просто полюбляєте їздити по бездоріжжю або організовуєте комерційні тури, то погоджуйте наперед маршрут з відповідними органами та адміністраціями об’єктів природно-заповідного фонду. Пишіть, будь-ласка, про це в своїх анонсах, щоб люди бачили, що це не “куди хочу, туди і їду”, а добре організована акція. Ваші публікації можуть бачити чимало людей, більшість з них можливо і не чула про існування природно-заповідного фонду чи про відповідні закони, чи про шкоду довкіллю. Для більшості людей чавити колесами морські пляжі та полонини, якщо немає шлагбаума (та що там, шлагбаум дуже рідко кого зупиняє) – це нормально і навіть дуже похвальна справа, “відпочинок на природі”. В цьому і є головна проблема.
А якщо Ви хочете відпочити у джип-турі, то будьте уважні. Вивчіть запропоновані маршрути, карту пересувань та уважно передивіться галерею фірми та які послуги вони надають. Якщо у Вас виникають якісь підозри з приводу правопорушень, то спитайте організатора чи мають вони відповідні дозволи. Це мають бути офіційні документи, а не на словах “та там все нормально”. Якщо організатор пропонує під час туру вечерю біля вогнища, то спитайте банально, де вони дрова беруть і де саме має бути багаття. Наприклад в горах не можна палати жереп, а на заповідних територіях взагалі не можна розводити багаття. Плануйте якісно всій відпочинок з думкою про навколишнє середовище та не майте справ з безвідповідальними людьми.
Наостанок, хороший матеріал від Ukrainer.net про культуру мотоспорту в карпатському місті Косів.
Поважаємо закон, любимо природу та беремо приклад з кращих.
