Перший похід 2019 року видався невдалим і таким, що в дорозі провів часу більше, ніж на зйомках. Амбітним планам завадив сніговий покрив, якого я ще не зустрічав.
В Чернівцях снігу не було, але вже на Вишківському перевалі шар його сягав чи не півметра. До Колочави я зміг дістатися лише під вечір і намір піднятися у перший день на перевал Присліп став примарним. А чим далі я йшов селом, тим ясніше розумів, що подальший рух по маршруту на одну з тутешніх вершин є малоймовірним. В перший день не дійшов навіть перевалу і затаборився за селом. Лопатою так і не зміг докопатися до землі.
На другий день дістався перевалу. Тут ми мали зустрітися з Павлом Пивоваром і далі рушити разом. Але оцінивши сніговий покрив та відсутність у нас снігоступів, я радив другові завертати на півдорозі. Сам, звісна річ, далі йти наміру не мав. Серед альтанок рекреаційної зони я вирішив поставити свій другий табір. Падав густий мокрий сніг. Тут в мене зламалася одна секція дуги від намету. Ситуація ставала дедалі цікавішою. Але спромігся полагодити дугу та встановити намет. Правду пишуть, що цей намет MSR Elixir є трисезонним – зимою ним краще не користуватися. За кілька зимових походів маю геть дірявий тент та зламану дугу.
Ранок, як і було прогнозовано, видався ясний. Відкрились чудові краєвиди засніженого лісу на фоні хребта Красна.
Навіть без важкого наплічника по такому снігові було ходити вкрай важко. Тому для зйомки обмежився ділянкою біля свого табору.
З тим і пішов назад. Спуск з перевалу висотою не більше 850 метрів зайняв в мене більше двох годин. Довгою дорогою додому робив висновки та міркував над плануванням другого походу в ці краї.
Національний природний парк “Синевир”.
Січень, 2019