Це був мій третій похід румунським Parcul National Muntii Rodnei. Цього разу разу вже їхали вдвох з Елею та мали намір дістатися таки гори Інеу!
Про похід
Не дивлячись на значні опади зимою та весною, в середині травня снігу на хребті Родна було не дуже багато. Зате в кулуарах було дуже волого, часто вода хлюпала під ногами. Маршрут почали звично, з перевалу Пріслоп.
Гарна погода сприяла тому, щоб отримати максимум задоволення від треку. Занотовував на мобільний.
Хотіли пройтися верхом хребта, по якому йде маркований маршрут. Не доходячи до Інеу, уткнулися в скелі. Наче скелі не високі, наче і прірва під ними не глибока, але падати туди з рюкзаком не дуже кортіло, тому обійшли цю ділянку низом. Там було змушені і провести другу ніч. Вночі був дощ, а на ранок прекрасна погода.
В день на маршруті погода була мінливою, але я саме таку і обожнюю – гори виринають з хмар і виглядають дуже велично!
А ночувати вирішили в туристичному притулку, що розташований на траверсі гори Інеу, на висоті 2150 метрів. Дуже вдале рішення, зважаючи на те, що внизу було суцільне болото. Та й хатка комфортна.
Спускалися внизу синім маршрутом (з кружечком). В цю пору він виявився не простим – занадто багато води та снігу. Двічі переходили босими ногами вбрід крижані потоки, дерлися на чотирьох під жерепом, балансуючи над водою. Там десь в жерепі я згубив навіть штативну голову. На щастя, то була дешева голова, яку я взяв для проби – помірна ціна за успішний спуск.
Про фото
В плані фотографії похід видався не таким насиченим. Був лише вдалим один вечір. Після дощу хмари розступилися, відкривши неймовірні краєвиди. Гори то з’являлися з-поміж хмар, то знову в них поринали. Потім знизу підступив туман (низькі хмари) і почав перетікати поволі через хребет.
Останнім часом я прагну до більш лаконічних сюжетів. Навіть не сюжетів, а до стриманих композиційних рішень. До кінця не можу пояснити навіть собі, що саме хочу і чому. Можливо сильно активний передній план, який досягається за допомогою широкого кута об’єктива та дуже близького розташування об’єктів переднього плану до лінзи, не є звичним для людського ока. Адже в житті я гори споглядаю, не лазячи карачки між камінням. А чому фотографую саме так? Цього року я провів експеримент, коли в похід взяв лише одну лінзу с фокусною відстанню 50 мм. Результатами я тоді був дуже задоволений і, певно, варто працювати більше в тому напрямку. Надихає мене на це і творчість британських пейзажних фотографів. Саме в Британії простежується певний характер фотографій, на яких в першу чергу зображені на “мальовничі” корчі та каміння, на яких не часто побачиш ракурси з-під замерзлих водоспадів та перекручених панорам. Ті фото не “взривають мозок”, а навпаки – можуть його заспокоїти. Вони не викликають швидкоплинного ВАУ-ефекту, але доносять до глядача красу та велич природи. Серед британських фотографів, чиї роботи я передивляюся можна зазначити таких як:
- Bruce Percy | brucepercy.co.uk
- Adam Burton | adamburtonphotography.com
- Scott Robertson | flickr.com/photos/roksoff
- Mark Littlejohn | marklittlejohnphotography.com
- Matt Oliver |mattoliverphotography.com
- Richard Childs | richardchildsphotography.co.uk
- Alex Nail | alexnail.com
Та деякі інші. На їх роботах можна часто бачити шотландські краєвиди, які трохи нагадують Карпати, румунські особливо. Можливо саме тому, маю пристрасть до таких помірних гір, з плавними лініями. Але одне знаю точно, що саме мене приваблює у пейзажній фотографії – простір! Люблю дивитися у далечінь з високого хребта або серед безкраїх полів-степів. Тому не прагну до лісу чи глибоких гірських ущелин, де небо закривають високі гори.
Діліться у коментарях своїми улюбленими пейзажними фотографами чи художниками. Мені буде дуже цікаво та корисно!
Більше про свій підхід до пейзажної фотографії я писав у статті Про пейзаж 📷
А всі пости про Румунські гори можна знайти за тегом “Romania” 🇷🇴
Завдяки автобусу в Румунії, який не приїхав взагалі та Чернівецькому автобусу, який по вихідних виїжджає раніше, ми мали прекрасну можливість познайомитися з містом Сучава. А завдяки “чарівному” синьому маршруту з гори Інеу, я фотографував фортецю у Сучаві без штативної голови – загубив її десь у нетрях жерепу та в стрімких гірських потоках під час спуску.
Дякую за увагу!
Rodna Mountains National Park
Травень, 2019
Інші дописи по темі: