Стародавній ліс з могутніми деревами, непролазними хащами, озерами та болотами – явище загалом досить звичне. Та не в цьому випадку. Самарський ліс з поміж інших виділяється своїм розташуванням – степова зона України! Це робить ліс феноменом не тільки для регіону, а й для всієї України, а можливо й значніше. Гігантський лісовий масив розкинувся посеред степу на лівому березі річки Самари.
Всі фото можна розгорнути і переглянути у великому розмірі
Вересневий степ. Трава вигоріла на пекучому сонці. Води в Солоному лимані майже немає, лише сухі потріскані береги.
Та через якихось 20 хвилин опиняєшся в прохолодній тіні величних дерев і слухаєш шум вітру у високих кронах.
Тут проходить найпівденніша межа природного поширення сосни. В останні часи ліс багато страждав від вирубок та пожеш, але ще можна зустріти старі мальовничі дерева. А ще у ХІХ столітті тут росли сосни, які мали в обхваті по 4 метри.
По берегу Самари розкинулись затишні діброви з дубами-велетнями.
Але дуби прижились і на піщаних аренах, вдалині від заплави. Це насправді незвично! У піщаних воронках причаїлись дуби чудернацьких форм. Один з них є чи не найпопулярнішим деревом Самарського лісу. Віковий велетень розстелив свої гілля (стовбури?) по землі.
В глибині лісу можна натрапити на заболочені вільшаники, серед яких відчуваєш себе немов у джунглях.
І вже немає жодного сумніву, що ти десь в заморському краї, коли стоїш посеред заростей папороті. До речі, її тут налічується 14 видів. Є багато й інших представників північної флори, які аж ніяк не характерні для степової зони.
Ще Самарський ліс відомий своїми озерами. Десятки затишних лісових водойм тягнуться вздовж лівого берега Самари. То є справжнім бальзамом для душі, розкинути табір під величними деревами біля озера, та слухати у вечірніх сутінках крики журавлів і загадковий “спів” сови.
Навесні заплавні луки вкриваються різнобарвною ковдрою. У квітні я з радістю відгукнувся на запрошення Сергія Маркова та Олександра Бренько та на власні очі побачив це диво. Вода стояла високо і квіти малого рябчики подекуди росли прямо з води. Але це для них нормально і саме тому вони мають такий довге стебло.
Окрім рябчиків є й чимало інших квітів. Наприклад, тюльпан дібровний.
Макро-підрозділ дніпровських фотогарфів! 😀
З українського степу ми немов перенеслись у північні ліси, у край боліт та озер, були й серед квітучих луків. І це ще не все. Тут також є пустеля!
Що і сказати, край контрастів та неймовірного різноманіття. Та без ложки дьогтю не обійтись. У 30-ті роки минулого століття Самарський ліс перейшов у відання Наркомату оборони. Нині тут танковий полігон.
Час від часу земля здригається від потужних вибухів на навчальних стрільбах. Під натиском бронетехніки гине все живе.
А по лісовим дорогам вже давно бігають не лише звірі.
Запрошую ознайомитися з детальною статтею “Диво Самарського лісу”, що була написана Петром Чегоркою (фото №1) для газети “День”.
А також до вашої уваги друга частина розповіді:
Дякую за увагу!
Самарський ліс, 2014-2015 рр.
P.S. Друзі, якщо маєте фото цього прекрасного місця, публікуйте їх у коментарях та діліться враженнями. Ліс потребує нашої уваги! Матеріалу по ньому мало в Мережі, тож ваші фото можуть бути цікавими для відвідувачів і для мене особисто. Дякую!