Хоча в горах і зимно зараз, та я хочу згадати наш весняний похід на хребет Красна. Можливо, тому що в мене вже весняний настрій, а може тому, що того квітневого походу нас теж засипало снігом.
Всі фото можна розгорнути у великому розмірі
Почали ми похід втрьох: я, Павло Пивовар та Віталій Башкатов. Був вже квітень, внизу було досить тепло. Ми хотіли подивитися крокуси на високогір’ї та переймалися чи не розстав весь сніг в горах, бо мали бажання застати й плями снігу. Але за Синевирським перевалом нас зустріли геть білі хребти Пішконі та Красної. Ми занепокоїлися, адже вдягнені були досить легко, а в мене й взуття літнє.
Але нас не так легко налякати, тому йдемо тільки вперед! На хребті нас зустріли кучугури снігу та безліч чималих горбів, хоча дехто казав, що “там рівно”. Звісно, бажані крокуси ми не побачили. За день сніг трохи розстав і ми змогли встановити табір на вершині хребта Красна.
Місце обрали не з проста. Воно було досить мальовничим, тому приділили час для фотозйомки.
Зранку було морозно…
В протилежну сторону відкривався вид на гору Гропа та решту хребта, подорож яким нас чекала наступного дня.
Тут наші шляхи розділилися і Віталій рушив у зворотню дорогу. А ми з Павлом пішли далі досліджувати хребет. Наступну зупинку зробили під Гропою. З вершини відкривались прекрасні краєвиди. Загалом, нас одразу причарував цей хребет своїми лініями у поєднанні з плямами снігу.
В ті часи я ще намагався приділяти час зйомці макро. Тепер я вже не ношу з собою макрооб’єктив у походи, бо стало очевидним, що неможливо знімати одночасно кілька жанрів – краще зфокусуватися на одній справі.
Квітам було в ті дні не просто. Вночі мороз і вода замерзала на рослинах (фото 8). А пізніше взагалі випав сніг і був сильний вітер.
Негоду ми перечікували в розваленій колибі недалеко від Гропи. Були раді й такому прихистку. Всю ніч завивав вітер, а на ранок перед нами відкрився такий краєвид!
За одну ніч до нас повернулася зима!
Похід видався дуже насиченим і не в звичному для нас форматі. Ми зробили аж чотири табори з частими, але короткими переходами. Один раз навіть скинули наплічники на маршруті, щоб пофотографувати, чого ніколи не робимо. Погода була надзвичайно динамічною та гарною. Я, не звертаючи увагу на те, що ноги мерзнуть в літніх чоботах, задоволеним йшов вниз, де нас чекала ще довга дорога додому.
Запрошую переглянути інші мої дописи про Карпати.
Дякую за увагу!
Полонина Красна. Квітень, 2017