Коли я починав займатися фотографією, то носив у походи всю фототехніку, що мав. Зараз з собою беру лише один або два об’єктива і майже ніколи не ношу з собою телеоб’єктив для зйомок пейзажу. Ділюся власним досвідом.
Я регулярно переглядаю, сортую, видаляю чи заново обробляю старі фотографії. Це невід’ємна частина мого творчого процесу. До нього додається постійний пошук способів покращити спорядження для походів та зменшити його вагу. Так я поставив перед собою питання: “А що дійсно хорошого я зняв на телевик під час своїх гірських походів?”. Особливо гостро це питання постало після важкого походу в гірський регіон Рача. Тоді за 2 тижні в Грузії я зняв лише 1-2 посередніх кадри на телеоб’єктив. Тож я вирішив ретельно проаналізувати усі відзняті кадри, з яких хороших виявилось небагато і всі вони мали специфічні сюжети. Але почну з самого початку.
Певно, багато хто любить пофотографувати гори з великим оптичним збільшенням. Силуети гірських хребтів, які ховаються в димці – класичний сюжет в Карпатах. Я теж цим тішився під час своїх перших походів. Інколи навіть було дійсно гарно, коли вранішні тумани стелилися долинами у вранішньому світлі.
Але зараз мені такі кадри здаються не цікавими. Я їх називаю “фоновими зображеннями”, адже вони позбавленні будь-якого змісту, не мають цікавої композиції і нічим не виділяються з-поміж сотень інших таких же кадрів.
Цікавими можуть бути фактури лісу, силуети гір чи фрагменти пейзажу.
Якщо можна отримувати гарні зображення на телеоб’єктив, то чому ж я відмовився його носити? Тому що це не ті кадри, заради яких я ходжу в гори і тому вирішив позбутися важкого та великого об’єктива. Головне, це дало змогу мені більше приділяти часу та уваги, щоб знайти дійсно щось цікаве. У підсумку я зменшив вагу спорядження на 1,5 кг (а це 10+ порцій їжі!) та більше сконцентрувався на зйомці основних сюжетів.
Аналізуючи свої старі кадри, визнаю, що деякі з них мені дійсно подобаються. Це специфічні сюжети, під час зйомок яких я хотів зробити акцент на певному об’єкті або підкреслити задній план. Також це можуть бути об’єкти, які чисто фізично знаходяться далеко.
Акценти
Звісно, осінь є найкращою порою року для зйомки листяних дерев. Тут як раз і стає у нагоді телевик. На Полонині Красній я довго ходив попід лісом, шукаючи хоч щось цікаве. Далеко внизу був туман і мені дуже хотілося виразно зобразити дерева на його фоні. Мені дуже допоміг зум-об’єтив 70-200 мм, за допомогою якого я зняв дерево на потрібному мені фоні.
Ця ж лінза допомогла мені підкреслити задні плани під час моїх зйомок над Ясінями. Мені дуже подобалися припорошені снігом гори, які виринали з туману, тому хотів зробити акцент саме на них.
Особливо подобався вид на Говерлу.
Якщо переглянути світлину, зроблену з цього ж місця, але на ширококутний об’єктив, то можна зауважити наскільки невиразними і другорядними в кадрі є гори на задньому плані (Говерла праворуч).
В залежності від місцевості, на передньому плані можуть бути не тільки дерева, а й, наприклад, скелі. Через те, що я був в Румунських горах вперше, я не зміг правильно підібрати оптику для походу. Того разу мені не вистачило телеоб’єктива, щоб отримати бажану якість зображення – цей сюжет зі скелями я фотографував на 50 мм об’єктив та потім обрізав кадр. Зйомка на більш широкий кут з ближчої відстані до скель не дала б мені бажаного результату, так як композиція кадру була б геть інша, а гора на фоні стала б невиразною.
Текстури та лінії
Зараз я відмовився від зйомок абстрактних чи фрагментарних пейзажів, але раніше мав один похід, який демонструє незамінність телеоб’єктива в деяких сюжетах. У Волинській області є ділянки з цікавим хвилястим ландшафтом. Більшість з них розорані і весною горбиста місцевість немовби вкрита оксамитом. Смарагдові поля хвилями йдуть за горизонт. Таку особливість місцевості ідеально може передати телеоб’єктив, який стискає перспективу.
Об’єкти на відстані
Мене тішить, коли говорять, що “найкращий зум – це ноги”. Не рідко так говорять і досвідчені фотографи. Цікаво, як би таким авторам допомогли ноги зняти подібний кадр?
Або цей?
Якщо використати ноги та більш ширококутну оптику, то можна отримати інший кадр. Можливо не гірший, і не кращий – просто абсолютно інший кадр.
Мені подобаються архітектурні об’єкти, які гармонічно вписуються у ландшафт. Зйомку таких споруд я відношу до пейзажної, а не до архітектурної фотографії. Зазвичай це може бути замок або собор, який виринає з рослинності або стоїть на високому пагорбі. На зйомку таких сюжетів я беру лише телевик, адже заздалегідь продумую, який би кадр хотів отримати та з якої точки. Коли я їхав фотографувати Червоногородський замок в мене не було вже зум-об’єктива 70-200, тому я взяв лінзу, яку використовую для зйомки птахів. Це фікс 300 мм і мені знадобилося робити панораму з 4-5 вертикальних кадрів.
Звісно ж, дуже популярним об’єктом зйомки є гори. Я теж залюбки фотографую окремо взяті гірські вершини, коли є цікава погода або світло. Інколи мені допомагає в цьому об’єктив 50 мм або ж можу взяти з собою компактну лінзу 100 мм. Але якщо я вирішу фотографувати лише віддалені об’єкти, то у похід візьму обов’язково лише один телеоб’єктив зум. Працюючи з обмеженою кількістю лінз, я більш старанно шукаю композицію для свого кадру. Замість того, щоб переставляти об’єктиви і “щьолкати” все що є, я свідомо себе обмежую заради того, щоб отримати більш якісний результат.
Дякую за увагу!
Буду радий вашим коментарям на моїх сторінках Facebook та Instagram.