Коли на початку грудня засніжило, я вирушив у короткий сольний похід на гору Близниця.
Попередній похід на Родну надихнув мене на зйомку зимових гір на висоті. Дочекавшись задовільних прогнозів погоди, я поїхав на Свидовець. Маршрут з Квасів на Близницю мені здався вдалим для короткого походу, але я мусив дійти до точки зйомки у перший же день.
Пам’ятаю, що навіть в літню пору мені цей підйом давався нелегко – загальний набір висоти більше 1000 метрів. А по свіжому снігу йшлося важче. Я йшов не поспішаючи, щоб економити сили, тому за полониною Браїлка мене застав вже вечір. Підйом на гору почав у сутінках і продовжував йти в темряві. Хмари, освітлені місяцем, морем стелилися у підніжжі гір, чиї білосніжні силуети виділялися на темному фоні. Цей казковий краєвид надавав мені сил.
Я знав дорогу та місце для намету. В іншому випадку таке нічне сходження було б не найкращою ідеєю.
У попередньому поході в мене була певна проблема з вентиляцією в моєму наметі Exped Orion. Але прийшов до висновку, що сам був винен. Раніше зимою я готував їжу майже завжди у тамбурі з відкритим трохи замком. В Exped це стало проблемою, тому що вентиляційний отвір має дрібну сітку, якої не мали мої попередні намети. Волога у вигляді пари осідає на сітку і на морозі замерзає, покриваючи вентиляційний отвір крижаною кіркою.
Тепер, коли погода дозволяє, готую з відкритим тамбуром або ззовні. Тому цього походу на Свидовець я не мав жодних проблем з вологою в середині намету. Але, звісно, не завжди погода сприяє. Зимою на сильному вітрі багато борщу не звариш 
Погода була переважно ясною, як і передавали синоптики. Тому я заздалегідь був налаштований спробувати створити світлини з чистим небом для своєї нової серії. У вранішніх сутінках я провів зйомку у вже звичній для себе манері – зробив серію кадрів з одного ракурса протягом години. Вже вдома обрав саме той кадр, де гора у передсвітанковому світлі майже зливається з небом. Лаконічний передній план доповнює композицію, але не забирає занадто багато уваги на себе і не руйнує ту легкість, до якої я прагнув. Не дочекаюсь, щоб побачити цю роботу у друкованому вигляді.
Похід був коротким, але насиченим та продуктивним. В один з вечорів було просто фантастичне сутінкове світло. Небо на заході горіло дуже яскраво, освітлюючи білосніжні гори м’яким кольоровим світлом.
За таких умов в нагоді мені стає поляризаційний фільтр, але з ним потрібно бути уважним. Очима я майже не бачив хмар на небі. Крутнувши фільтр, хмар я не побачив і у видошукачі – вже було досить темно і небо у видошукачі просто стало чорним. Хмари проявилися лише на світлині, яку я зробив на довгій витримці.
Цікаво, чи перестану я коли-небудь дивуватися надзвичайним краєвидам, що відкриваються в зимових горах? Тій кристальній чистоті повітря, тим яскравим барвам у небі, тим чітким обрисам білих вершин. Сподіваюсь, що ніколи.
Дякую за увагу!
Україна, Карпати. Грудень 2019