Скелі МОДРу розташовані на берегах р. Інгулець та являють собою виходи на поверхню залізорудних порід. Крім того, це мої рідні місця. Тут я почав пізнавати природу, що мене оточувала. Коли я придбав свою першу фотокамеру, то часто ходив саме сюди вчитися знімати птахів. Вирішив зробити добірку світлин птахів за всі роки, що тут працював.
Всі фото можна відкрити у великому розмірі
У далекому 2009 році у мене було дві речі – простенька камера з телеоб’єктивом та нестримне бажання пізнавати світ через фотографію. Щоб почати фотографувати, не потрібні великі бюджети, адже цікаве та прекрасне часто поруч. Об’єктом мого інтересу стали птахи у всьому своєму різноманітті. Їх було цікаво не тільки фотографувати, а й визначити, відкривати для себе все нові й нові види. Їх виявилось чимало.
Найближчим природним об’єктом до дому були скелі МОДРу (від назви житлового масиву). Виявилось, що трав’янисті схили, скелі, чагарники та невеликі гаї – чудове середовище існування птахів. Саме тут я почав робити свої перші вдалі, на мою думку, фото. Як зараз пам’ятаю, того осіннього дня я примітив гарний кущ глоду, в якому крутилось кілька пташок. Я просто сів біля куща і нерухомо почав чекати. Час від часу серед пожовклого листя виринала мініатюрна жовтенька, як саме листя, пташка. То був вівчарик. Але й досі маю сумніви, щодо точного виду. Зараз думаю, що все ж таки вівчарик весняний (світлі ноги, занадто яскраве забарвлення).
На одному схилі тече зі скелі струмок. В дитинстві я вважав то чистим джерелом, та зараз я невпевнений 🙂 Але птахам подобалось там купатися та пити воду. То був мій перший пташиний водопій. Я міг сидіти там годину-другу під маскувальною сіткою, тримаючи фотоапарат напоготові (штатива не мав). Дуже не ефективна тактика, та тим не менш якісь кадри зробив, а головне побачив чимало птахів.
Скелі були улюбленим місцем горихвісток. Особливо восени. Чорні горихвістки збирались групами серед каміння та активно полювали на комах. Здебільшу, це були молоді птахи, які готувались відлетіти на Південь.
Скелясті схили манили й інших дрібних птахів. Одного разу я натрапив на зграйку щигликів. Теж молодняк.
Поряд розташовувався дачний сектор. Поміж садиб була галявина, яка завжди привертала мою увагу – тут завжди були якісь птахи. Саме на цій галявані я вперше у житті побачив бджолоїдок та вдало зняв одудів.
З одного боку галявини було маленька глиняне урвище з пташиними норами. Якось я спробував посидіти там і подивитись, що за птахи живуть в тих норах. На той час вони були зайняті кам’янками та горобцями. Шпак теж виявив інтерес до нір, але не затримався.
З іншого сторони від галявини стояла закинута садиба. Одного разу я йшов на скелі і помітив на даху покинутого будинку кам’янку. Я поспостерігав і зрозумів, що десь там у птахів гніздо.
А згодом побачив, що на дах повилазили й пташенята. Вони ще були малі, але вже робили вдалі спроби літати по саду. Зараз тішусь від згадки, як я тоді просидів на дереві напроти хати добрих 2-3 години. Та ще й потім отримав на горіхи від дачників 🙂
Та через кілька днів я знову вліз до тієї садиби, бо почув там соловейка!
Цікаві були часи! Не можна не згадати й мої подвиги на р. Інгулець, під самими скелями МОДРу. Тоді все було просто і я працював під гаслом “Прийшов, побачив, переміг!”. Побачив квака на річці – накинув сітку на голову і поліз по шию у воду!
Потім був човен та взяття птахів на абордаж!
Загалом, ділянка річки напроти скель, були не менш цікава, ніж самі скелі. Тут завжди траплялись цікаві знахідки: мала пірникоза, чаплі різних видів, крячки, лиски та ін. Тут річка була не дуже глибока, а береги густо поросли очеретом, на верхівках якого завжди “скреготіли” очеретянки.
Одного разу очеретянок я знімав також з води. За три години зйомок у воді, я викликав чималий інтерес у місцевих рибалок.
В очеретах-рогозах причаївся таємничий птах. Він любить триматися в тіні густих заростей, серед яких кмітливо пересувається за допомогою вправності своїх лап.
Квак та бугайчик – це невеликі чаплі з короткими шиями та лапами. Цікаво побачити, які ще бувають чаплі?
Читайте пост ⇒ Такі різні чаплі.
На останок хочу показати панораму самих скель. Як раз там внизу та сама ділянка річки (зліва напроти тополь), де я ходив по шию у воді та на човні. А праворуч (під сонцем) видно гай, де стікає струмок-джерело.
Приємно було згадати ті часи! З тих пір пройшло чимало часу і я встиг пофотографувати багато інших птахів:
⇒ Всі пости про птахів на сайті
Кривий Ріг, 2009 – 2015